24 лютого виповнилось би 90 років наставниці львівської школи ландшафтної архітектури та декількох поколінь студентів-архітекторів — Тетяні Максим’юк. Саме під її керівництвом сформовано сучасні образи львівських парків, серед них — Стрийський та Парк Івана Франка.
Народилася Тетяна Максим’юк у 1934 році в українській родині заможного господаря у с. Гнойно на Підляшші (Польща), де проживало багато етнічних українців.
Життя кардинально змінилося з початком Другої світової війни, коли з 1939 р. по 1944 р. територія Польщі опинилася під німецькою окупацією. В грудні 1944 р. в ході акції виселення українців з Польщі відбулося переселення родини на територію Одеської області Української РСР.
Після переїзду з Одеської області до Львова Тетяна Максим’юк навчалася в неповно середній школі № 37, після закінчення якої з 1949 по 1953 роки здобувала спеціальну середню освіту у Технікумі харчової промисловості.
У Технікумі Тетяна гарно креслила та малювала, тож часто оформляла різні стінні газети та плакати.
Це вигідно вирізняло її серед одногрупників і привертало увагу. Зичлива однокурсниця переконала Тетяну змінити напрям у навчанні і вчитися далі, але вже на архітектора.
Успішно склавши істити у вересні 1953 р., Тетяна Максим’юк все ж вступила до архітектурного відділення інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту.
Тодішнє її навчання поєднувалося з трудовою повинністю на різних “ударних комсомольських будовах”, у Львові – будівництво Парку культури і відпочинку, озеленення території Кайзервальду (нинішнього Шевченківського гаю і околиць), спорудження Винниківського озера (яке тоді називалося Комсомольське) тощо.
Тетяна Максим’юк у 1959 р. на “відмінно” захистила дипломний проект на тему “Мікрорайон у Новокузнєцку (Росія)” під керівництвом професора Івана Багенського, консультантів – доцента Андрія Рудницького (розділ містобудування) і доцента Віктора Сидоренка (розділ архітектури).
Тему обумовили тогочасні тенденції масового індустріального будівництва нових житлових районів та т. зв. розподіл молодих спеціалістів по території Радянського Союзу. Багато хто, після завершення навчання, поїхав на роботу в сибірські міста Росії.
Як відмінницю навчання, молоду спеціалістку Тетяну Максим’юк залишають працювати на кафедрі архітектурного проектування на посаді старшого лаборанта. У 1962 р. вона вступила в аспірантуру, обираючи тему “Малий сад в системі ландшафту історичного міста” під науковим керівництвом професора Івана Багенського. Окрім цього, у колі її зацікавлень – проектна діяльність в організованому у 1959 р. Студентському проектно-конструкторському бюро ЛПІ (СПКБ), бо саме на зламі 1950–1960-х рр. починається масштабна розбудова Львівського політехнічного інституту.
Впродовж 1965–1970 рр. Тетяна Максим’юк – асистент кафедри архітектурного проектування, а з 1971 р. по 1975 р. – кафедри містобудування (тобто з часу організації кафедри у складі відновленого архітектурного факультету).
Від початків педагогічної діяльності Тетяна Максим’юк поєднувала навчальний процес з активною участю у наукових дослідженнях та проектуванням у галузі ландшафтної архітектури.
Сприяло цьому і те, що з кінця 1960 рр. і до середини 1990 рр. СПКБ отримувало багато замовлень і для об’єктів Львівської політехніки, і для інших установ та організацій з усієї України.
Молода викладачка практично “з нуля” формує і постійно удосконалює лекційний курс “Ландшафтна архітектура”, розробляє численні завдання для курсового проектування з ландшафтної тематики, впроваджує у дипломне проектування ландшафтну тематику, обираючи об’єктами міста на території західноукраїнського регіону та південного берега Криму.
Політехнік-1
Одним із перших здобутків Тетяна Максим’юк, стала отримана медаль Всесоюзної виставки досягнень народного господарства у 1965 році за опрацьований нею проект генерального плану спортивно-оздоровчого табору “Політехнік” у кримській Алушті.
Проект був опрацьований у тогочасній прогресивній стилістиці інтернаціонального модернізму. У ландшафтній архітектурі це проявлялось у поєднанні прямокутних форм і площин із природним рельєфом та імітацією “більшої натуральності” ландшафту такими, як кам’яні валуни, каскад водойм, нерегулярність зелених насаджень.
Практично всі студенти-архітектори проходили проектну практику в СПКБ і безпосередньо були зайняті на різних стадіях проектування, а потім і реалізації в натурі.
Так, ними у 1980-х роках власноруч збудована відпочинкова алея біля нового корпусу та кам’яні сади з басейном та фонтаном перед головним входом до спортивно-оздоровчого табору відповідно до частини цього проекту.
Підгірці
Протягом 1970-71 років Тетяна Максим’юк разом з А. Новаківським та П.Сметаною опрацювали проектні пропозиції до реконструкції замко-паркового комплексу у Підгірцях.
Було проведено плідне дослідження архівних та іконографічних матеріалів щодо формотворення системи садів / парку на території замку. Опрацьовано існуючий стан та детально самі проектні пропозиції, що супроводжувались масштабним макетом.
Проектом передбачалось відновлення та створення садів різного типу планування (регулярного, англійського і навіть модерністичного), що об’єднувались в один комплекс.
Говорячи про внесок Тетяни Максим’юк до формування сучасного ландшафтного образу Львова, слід наголосити, що саме її проекти реконструкції визначили сучасний вигляд відомих львівських парків — Стрийського та Парку Івана Франка.
Стрийський парк
Перше замовлення на реконструкцію Стрийського парку надійшло в СПКБ у 1976 р. і праця почалася з композиційного аналізу його території з метою виявлення закономірностей її історичного формування, використаних при закладенні парку в другій половині ХІХ ст. Арнольдом Рьорінгом.
Так було чітко зафіксовано систему алей, виділено оригінальні овальні партери у нижній частині парку, серпантинами сполучено нижню і верхню частини.
На початку 1980-х рр., відповідно до проекту реконструкції, споруджено кам’яний водяний
каскад з малими архітектурними формами, який завершив композицію простору нижніх партерних садів Стрийського парку.
Проектування і виконання каскаду у буквальному сенсі стало справою рук студентів архітекторів, які під керівництвом Тетяни Максимівни “тягали” і укладали “велике і мале” каміння берегів водяного потоку, підпірних стінок та містків. Також було облаштовано дерев’яні настили-майданчики з суцільними “панорамними” дерев’яними лавками.
Питання реконструкції та розвитку Стрийського парку не було виключно в межах розробки проекту у СПКБ. Окремі вузли, алеї, видові та атрактивні точки стали темами для дипломних проектів студентів, керівником яких була Максим’юк. Так, у 1990-х роках було опрацьовано масштабний проект “Планувально-просторової організації верхньої тераси Стрийського парку”, яким було передбачено ревіталізацію території та павільйонів колишньої Крайової виставки та Східних торгів із наданням актуального функціонального використання.
У процесі проектування у всій повноті розкривався творчий підхід Тетяни Масим’юк до
кожної теми, вона завжди бачила той чи інший об’єкт у сукупності з природним довкіллям, з історичним та урбаністичним контекстом, формулювала ланцюжок взаємних пов’язань та обмежень, маючи на увазі кінцевий результат.
До повсякденного ритуалу праці належали творчі дискусії та обговорення зі студентами-проектантами, розгляд багатьох варіантів можливого проектного вирішення, чітке визначення головного та другорядного. Тетяна Максим’юк не тільки словами аргументувала свою професійну позицію, але і в будь-який момент елегантно ескізувала на кальці і папері, наочно демонструючи бездоганне володіння
архітектурною графікою.
Парка Франка
В першій половині 1980-х рр. розпочалася ґрунтовна реконструкція найстарішого міського парку в Європі – парку Івана Франка у Львові. Відповідно дана тема ставала напрямком опрацювання дипломних робіт студентами.
Одній з таких робіт, а саме дипломному проекту С.Лесюк “Реконструкція парку ім. І.Франка у Львові” 1986 року, керівником якого була Максим’юк, судилось стати підґрунтям для подальшої роботи над реальним проектом реконструкції парку.
Сам проект реконструкції та реставрації виконувався силами СПКБ під керівництвом Віктора Кравцова та Тетяни Максим’юк і, практично, з-під рук проектантів креслення потрапляли на будівельний майданчик, яким тоді був цілий парк.
Обсяг робіт був великим. Виконано санацію зелених насаджень, заново запроектовано систему алей, запроектовано нові малі архітектурні форми: ковану огорожу, лави, підпірні елементи. Також на основі старих австрійських опор газових світильників запроектовані ліхтарі зі стилевим завершенням. Тоді ж з’явилось, впізнаване саме для цього парку, мощення клінкерною цеглою.
Такі комплексні заходи зробили парк набагато мальовничнішим зі сформованою об’ємно-просторовою та текстурною айдентикою.
З парку також усунули дерев’яну будівлю кінотеатру, спорудили дитячий майданчик та підземний перехід через вулицю Листопадового Чину. До цього додалося формування партерного саду перед головним корпусом Університету імені Івана Франка.
На жаль наприкинці 1980-х – початку 90-х років не вдалось у повному обсязі реалізувати усі задуми у зв’язку з економічною кризою та перехідним етапом державності. Також деякі елементи, такі як лави, частини кованої огорожі та завершення світильників за короткий проміжок часу були понищені або вкрадені на брухт.
Узагальнення накопиченого досвіду озеленення Львова разом із рекомендаціями методичного характеру склали зміст опублікованої у 1988 р. “Програми комплексного благоустрою і озеленення Львова та інших міст і населених пунктів області на період 1988 – 1997 рр.”, яка серед фахівців отримала популярну назву “Зелена книга”.
Знесіння
Організацію і функціонування ландшафтного регіонального парку “Знесіння” теж можна завдячувати глибокому розумінню Тетяною Максим’юк львівського ландшафту та його історії і перспектив розвитку.
Початок поклало дослідження забутого всіма малого цвинтаря на північній львівській околиці. Дослідження переросло в обґрунтування необхідності створення на території колишнього Кайзервальду та в його безпосередньому оточенні ландшафтно-історичного парку “Знесіння” у 1991 р., який з 1993 року отримав статус регіонального ландшафтного парку та єдиним в Україні парком подібного типу у міському середовищі.
Тетяні Максим’юк належать понад 100 наукових публікацій та численні навчально-методичні розробки, яких понад 50.
Окрім згаданих, під її керівництвом опрацьовані концепції та проекти реконструкції Парку “Високий Замок”, створення дендропарку “Флора Розточчя” на Кортумовій горі, відновлення Митрополичих садів на Святоюрській горі у Львові. Окремі ідеї цих концепцій, такі як канатна дорога на Високий Замок стали маркерами перспективного розвитку міського середовища Львова.
Неабияке значення мали її дослідження і щодо творців львівських парків Арнольда Рьорінга та Кароля Бауера. Саме ці дослідження повернули ці постатті із забуття та дали розуміння їхніх підходів до реалізації та формування зелених зон Львова.
Всі ці дослідження та проектні розробки увійшли вагомим внеском у фундаментальну науково-проектну працю “Ландшафтна карта Львова”, завершену у 2008 р.
З 1971 року Тетяна Максим’юк читала лекційний курс “Ландшафтна архітектура”, який займав фундаментальне місце у формуванні культури та розуміння природи майбутніх архітекторів.
З 1975 — старший викладач кафедри містобудування. Того ж року вона стала членом Національної спілки архітекторів.
Від 1988 року — член об’єднання Ландшафтних архітекторів України.
Тетяна Максимівна розробила лекційні курси “Естетика та композиція ландшафту”, а у 2012 році у співавторстві з Володимиром Дідиком видала ґрунтовний навчальний посібник.
Ефективність педагогічної методики Тетяни Максим’юк, на думку її колег, ґрунтувались на особистому прикладі та співучасті в процесі творення, коли викладач стає для студента старшим колегою, і разом із ним вирішує завдання. В студентські роки всі її учні мали змогу переконатися, як близько до серця приймала Тетяна Максимівна творчі проблеми, що виникали під час проектування, як знаходила все нові і досконаліші шляхи їх розв’язання.
Вона належала до педагогів, які у свій час змогли перейняти і передати далі естафету того неповторного поєднання відчуття ”духу місця” із світовою широтою поглядів, що допомагають сучасній львівській архітектурній школі зберігати свою ідентичність.
Завершення реалізації деяких проектів під її керівництвом припало аж на 2010-ті роки у межах підготовки міста до Євро-2012. Саме тоді було проведено комплексну реконструкцію Стрийського парку та Парку Франка.
Проте її ніколи не полишала туга за багатьма нереалізованими проектами такими як Святоюрські сади, “Знесіня”, “Високий Замок” та Парк Кортумова гора та інші.
Активно викладала та продовжувала консультації у Львівській політехніці до 2016 року.
Померла Тетяна Максим’юк 6 січня 2020 року. Похована поряд із сім’єю Новаківських на Личаківському цвинтарі у Львові.
25 лютого 2020 року у будівлі Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів відбулась виставка сотень напрацювань, проектів та робіт, що виконувались нею та під її керівництвом з 1960-х років.
Публікацію уклали: Георгій Корнєєв, Яна Терлецька, Ростислав Клопот.
За основу взято текст публікації Богдана Посацького “Тетяна Максим’юк – у гармонії з природою” (Національний університет “Львівська політехніка”, 2015 р.)
Використані фото: архів ЛООНСАУ, оцифрований архів Т. Максим’юк.
Джерела:
- Ремешило-Рибчинська О. Виднокраї архітектора Тетяни Максим’юк / Ореста РемешилоРибчинська / Творчість архітектора та педагога Тетяни Максим’юк // Науковий семінар Комісії архітектури та містобудування Наукового Товариства імені Шевченка. Ювілейне засідання. 25 березня 2014 р. Програма та тези доповідей. – Львів, 2014.
- Олег Лясковський, Костянтин Малярчук // Практичний досвід архітектурного проектування в СПКБ.;
- Жирнов А. Проект парку, який випередив час / Анатолій Жирнов.;
- Соснова Н. Роль архітектора та педагога Тетяни Максим’юк у становленні лекційного курсу “Ландшафтна архітектура” у львівській архітектурній школі / Надія Соснова;
- Дида І. Роль архітектора та педагога Тетяни Максим’юк у становленні лекційного курсу “Ландшафтна архітектура” у львівській архітектурній школі / Ірина Дида.
Платформа історичного Львова 