Архітектура львівської сецесії

Іван Левинський / Jan Lewiński

(1851-1919)

Ахітектор, інженер, педагог, підприємєць, меценат. У 1868 році вступив на технічний відділ Технічної академії у Львові, закінчив навчання з відзнакою у 1875 році. Незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Член і один із засновників Політехнічного товариства, від 1913 — член Українського технічного товариства. Від 1901 — надзвичайний професор будівництва Вищої технічної школи у Львові, з 1909 — звичайний професор. Левинський спроектував і збудував численні будівлі Львова у стилі, що поєднував сецесію віденського зразка і мотиви народної архітектури Карпат. Найцікавішими є будівлі Торгово-промислової палати, товариства “Дністер”, Академічного дому та ансамбль вулиці Асника (тепер Богомольця). Він також проектував і будував лікарні і санаторії у Львові, Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках і Золочеві.

Тадеуш Обмінський / Tadeusz Obmiński

(1874-1932)

По закінченні архітектурного факультету Львівської технічної академії 9 липня 1898 р. отримав диплом з відзнакою «особливо обдарований».

У 1900-1901 рр. отримав додаткову спеціалізацію у політехніці Шарлотенберга. Багато співпрацював із будівельною фірмою Івана Левинського, виконуючи проєкти. Кілька будівель спроєктував для фірми Міхала Уляма і Зигмунта Кендзерського.

У 1897—1905 рр. був асистентом на кафедрі будівельних конструкцій, в 1906—1908 роках — конструктором на кафедрі континентального будівництва. 1908 р. захистив наукову працю «Ґенеза дерев’яного будівництва в Польщі». 1909 р. був доцентом технічного рисунку та дерев’яного будівництва. У жовтні 1910 р. став професором та керівником кафедри загального будівництва. У 1926—1931 рр. вів також заняття по будівельних матеріалах, кошторисах і веденню будівництва. У 1912—1913 рр. був деканом Континентально-водного факультету, у 1915—1916 рр. та 1920—1921 рр. Архітектурного факультету, а у 1916-1917 рр. академічному році — ректором Політехнічної школи.

Від 1899 р. був членом Політехнічного товариства у Львові. Входив до складу комітету, який у рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі. Був одним із засновників створеного в червні 1908 р. «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний членом правління. Член комісії з реставрації королівських замків Варшави і Кракова. Кавалер Командорського хреста Ордену Відродження Польщі.

Тадеуш Обмінський вивчав традиційне народне будівництво в Галичині. Експонував рисунки дерев’яної архітектури на виставці в палаці Чапських у Кракові (13 квітня — 15 травня 1905 р.). 1910 р. експонував фотографії зразків дерев’яного зодчества на архітектурній виставці у Львові в окремій персональній залі.

За роки своєї творчої діяльності Тадеуш Обмінський залишив багату архітектурну спадщину. Будучи одним з учнів Івана Левинського, плідно утверджував модерн у галицькій архітектурі і сприяв утвердженню української народної стилістики в церковному мистецтві.

Петро Тарнавецький / Petro Tarnavetskyi

(1880-1961)

Навчався в гімназії у Чернівцях, пізніше в інженерно-будівельній школі на відділі будівництва та архітектури. Певний час працював у бюро архітектора Францішека Косинського. Вивчав право та математику у Чернівецькому університеті. Згодом перейшов на навчання до Віденської політехніки. Після завершення навчання протягом 1903–1905 років працював у Варшаві в архітектурному бюро Броніслава Чосновського. Тут брав участь у проєктуванні Торговельного банку й готелю «Savoy». 1905 року оселився у Львові. Працював у фірмі Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, а у 1908–1909 роках співпрацював із фірмою Едмунда Жиховича. 15 квітня 1909 року отримав право на самостійну проєктну діяльність та створив власну проєктну фірму. Споруди довоєнного періоду стилістично належать до сецесії, або до історичних стилів, інтерпретованих у дусі модерну.

Під час першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Перебував в Угорщині, займався будівництвом фортифікацій в Італії. По закінченню війни далі провадив роботу фірми. У проєктуванні перейшов до стилістики ар деко, а пізніше — до функціоналізму.

Олександр Лушпинський / Oleksandr Lushpynskyi

(1878-1943)  

Навчався в Тернопільській гімназії, протягом 1898—1904 років — на відділі архітектури Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (нині — Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був, зокрема, Іван Левинський. Протягом 1904—1919 років працював у фірмі Левинського. Автор або співавтор проєктів багатьох будівель, споруджених фірмою. В багатьох випадках ступінь участі у тому чи іншому проєкті встановити проблематично. Брав активну участь у пошуках українського стилю в архітектурі, на зразок інших національних стилів, що виникали в тогочасній Європі. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера. Стиль будівель Лушпинського з елементами народних стилів часто характеризують як «Гуцульська сецесія». Багато будівель виконані в дусі візантійсько-романських стилізацій. Вивчав народне дерев’яне будівництво, зарисовував зразки гуцульських і бойківських будівель (нині зберігаються у Національному музеї Львова). Замальовки дерев’яних церков експонував на першій архітектурній виставці у Львові 1910 року. 1915 року організував персональну виставку в Національному музеї. Пізніше Державна комісія відбудови краю видала альбом проєктів житлових і громадських будинків для села. 1920 року видав альбом малюнків «Дерев’яні церкви Галичини XVI—XVIII ст.»

Владислав Садловський / Władysław Sadłowski

(1869-1940)

Народився в родині архітектора Віктора Садловського й Марії з Равських, що походила з родини львівських архітекторів. Закінчив реальну школу у Львові. Протягом 1888—1892 років навчався у Львівській, а у 1892—1894 роках — у Віденській політехніці, де пізніше, протягом 1894—1896 років був асистентом на кафедрі ручного та орнаментального рисунку в Отто Грубера. Вивчав архітектуру Відня та Нижньої Австрії. 1897 року у Львові отримав диплом інженера. Від 1 січня 1900 року — член Політехнічного товариства у Львові. У 1901—1904 роках його обирали до правління товариства, зокрема у 1903—1904 роках був заступником секретаря. У 1910 році кілька проєктів Садловського експонували на архітектурній виставці у Львові. Викладач рисунку в Державній промисловій школі у Львові протягом 1899—1911 років. Від 1911 року викладав у Львівській політехніці, де був професором до 1934 року (від 1919 — звичайним). Очолював кафедру ручного й орнаментального рисунку. У 1916—1918 роках був деканом архітектурного факультету.

Автор ряду сецесійних споруд у Львові та за його межами, проєктував також інтер’єри предмети повсякденного вжитку. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера.

Фердинанд Касслер / Ferdynand Kassler

(1883-1943)

Закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки, на якому навчався в 1902-1907 роках. Під час навчання був членом правління «Спілки студентів архітектури». 1908—1911 роках один із провідних архітекторів фірми Міхала Уляма. Після цього відкрив власне архітектурне бюро. Початок становлення Каслера як архітектора відбувалося у період сецесії.

У сецесійний період своєї архітектурної творчості Фердинанд Каслер співпрацював із скульпторами, які за його проектами виконували оздоблення будівель. У цей час він віддавав абсолютну перевагу одному із видатних львівських скульпторів Зиґмунтові Курчинському (Zygmunt Kurczyński, 1886-1953).

Фердинанд Каслер одним з перших на галицьких теренах займався залізобетонним будівництвом, що мало величезне значення з точки зору конструктивних можливостей та надання будівлям індивідуальної форми. Був першим, хто почав споруджувати у Львові багатоповерхові будинки — “хмарочоси”. Прикладами є прибуткові будинки Йони Шпрехера на площі Міцкевича, 8 (1912-1921).

Фердинанд Каслер був членом єврейської громади міста, у її житті він брав активну участь: був членом Ради Єврейської громади у Львові, багаторічним членом гуманітарного товариства “Леополіс Б’ней Бріт”. Також входив до ряду громадських та професійних організацій, зокрема до правління “Спілки розповсюдження професійної підготовки євреїв в Малопольщі” (Związek dla szerzenia wyksztalczenia zawodowego wsród Żydów w Małopolsce), був членом Комітету з будівництва Дому громадської допомоги Товариства “Притулок для бездомних” та ін. В 1922 році разом з докторами Адольфом Ротфельдом (Rothfeld) та Адою Кальмус-Райxенштейн (Ada Kalmus-Reichensteinowa), а також меценатом і колекціонером образотворчого мистецтва Kаролем Кацом (Karol Katz) був обраний членом правління Кола прихильників єврейського мистецтва у Львові (Koło miłosników Sztuki Żydowskiej).

Трагічно загинув під час німецької окупації у період Другої світової війни.

Міхал Улям / Michał Ulam

(1879-1938)

Міхал Улям народився у Львові в єврейській родині Бернарда і Цецилії Улямів. Закінчив Промислову школу. 1903 року здав екзамен у Намісництві й отримав отримав право на самостійне ведення будівельних робіт. Навчався в Мюнхенській академії мистецтв. Радник, а в 1929—1935 роках — віце-президент Торгово-промислової палати у Львові. 1912 року був ініціатором створення Центрального союзу купців і промисловців, який очолював до кінця життя. Також голова Товариства єврейських ремісників, головної ради Спілки єврейських економічних організацій. Автор численних брошур та публікацій у фаховій та щоденній пресі.

1903 року створив проєктно-будівельне бюро. Спочатку спільником був Зигмунт Кендзерський. Фірма швидко зростала, ведучи будівництво за проєктами власними і від сторонніх архітекторів. Серед співробітників були, зокрема, Тадеуш Обмінський, Роман Фелінський і Фердинанд Касслер. Частина проєктів підписана особисто Улямом, хоч у цих випадках він був скоріше інспіратором, аніж проєктантом. На 10-річний ювілей діяльності видано каталог будівель, лише частину з яких реалізувала фірма. При цьому авторство проєктів їй приписали незаслужено. 1 вересня 1930 року, як віце-президент Громадського комітету Східних торгів, за організацію і розвиток щорічної львівської виставки відзначений Золотим Хрестом Заслуги.

Міхал Улям мешкав у Львові на вулиці Зиблікевича, 27 (нині Франка, 55), у будинку, збудованому за власним проєктом 1911 року.

Його племінник Станіслав Улям — математик і фізик, пізніше один із творців водневої бомби у США.

Людвік Бальдвін-Рамулт / Ludwik Baldwin-Ramułt

(1857-1929)

Навчався в гімназії в Тарнові, а потім закінчив Академію артилерії. Служив поручником у 40 піхотному полку. Покинув службу і поступив на архітектурний відділ Львівської політехніки. Закінчив 1882 року із відзнакою. Отримав першу нагороду на конкурсі проектів шкіл, після чого став асистентом професора Промислової школи у Львові. Працював у будівельному управлінні міської ради Львова. 1890 року отримав концесію на будівництво. Утворив будівельну спілку разом з Юліаном Цибульським.

1910 року входив до складу журі конкурсу на проекти прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і Банківській. Кілька років був депутатом міської ради Львова. До Першої світової війни виконував обов’язки президента Кола літературно-артистичного у Львові. У 1881—1922 роках був членом Політехнічного товариства у Львові. У 1903—1904 роках обирався до правління товариства. Був одним із засновників створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний заступником голови правління. 1912 року обраний головою Кола. Від 1891 року член Товариства наукової допомоги для Князівства Цешинського. Входив до Державної ради з будівництва водних шляхів у Відні, був делегатом Краківського товариства взаємного страхування. 1912 року був у складі «ширшого» комітету архітектурної виставки у Кракові.

Обраний на посаду маршалка Ліського повіту, де пропрацював близько 14 років. Протягом цього часу споруджував у повіті громадські споруди та елементи інфраструктури за власними проектами. 1902 року отримав звання почесного громадянина міста Устрики Долішні. Під час війни виконував обов’язки заступника коменданта Львова. Нагороджений відзнаками «Орлята» та «Хрестом оборони Львова з мечами». 1922 року призначений головою Вищої державної контрольної палати. Незабаром по цьому став президентом міжвідомчої комісії з дослідження державного лісового господарства.